Сумувала весна...

Сумувала весна, у зажурі за суконьку смикала,

І росою сльозини текли на поснулі світи...

Іще вчора сама проганяла морози і віхолу,

А сьогодні вже їй доведеться за обрій піти...

Сумувала весна, прикрашала волоссячко зеленню,

Зігрівала і пестила миле, мале кошеня,

Її час відлітав, а лишитися довше не велено,

І прощалася з лісом, і йшла десь у світ навмання...

І ніхто не окликне, не спинить, і постать забудеться,

Тільки пролісок якось у травах на згадку мигне,

А весна буде йти по зелених, замріяних вулицях,

А за нею – пригріте кошатко – частинка мене...