Не хлібом єдиним

Не хлібом єдиним... Але придивися,
Чого ще шукають? Нічого, крім хліба.
Це людство, мов шлунок. Ввижається, ніби
Ми схожі на зграю вовків на узліссі,

Що ладні, забувши про порух рушниці,
Метнутись в кошару і свіжої крові
Напитися вдосталь. А очі-зірниці,
А очі в дитини такі волошкові.

Навіщо, навіщо очам крижаніти?!
Не хлібом єдиним, не хлібом єдиним.
Ти чуєш, малеча? Ти чуєш, людино?
Тривожиться скрипка, питає трембіта:

Невже тебе створено лише для тління?
Хіба твоя слабкість – єдина основа?
Земля віддає свою силу рослині,
А спраглого Правди напоює Слово.