* * * Не хлібом єдиним... Але придивися, Чого ще шукають? Нічого, крім хліба. Це людство, мов шлунок. Ввижається, ніби Ми схожі на зграю вовків на узліссі, Що ладні, забувши про порух рушниці, Метнутись в кошару і свіжої крові Напитися вдосталь. А очі-зірниці, А очі в дитини такі волошкові. Навіщо, навіщо очам крижаніти?! Не хлібом єдиним, не хлібом єдиним. Ти чуєш, малеча? Ти чуєш, людино? Тривожиться скрипка, питає трембіта: Невже тебе створено лише для тління? Хіба твоя слабкість – єдина основа? Земля віддає свою силу рослині, А спраглого Правди напоює Слово.
|