Пластмасова душа, черстві слова, Обличчя, що давно у чужій масці. В очах погасла іскорка тепла, І всі емоції продумано завчасно... І ніби лялька посміхається усім, Та усміх той не вартий вже нічого... Стала така як сотні, тисячі, Забула час, коли була собою...
|