| Ти окриляєш, навіть, як безвихідь. Даєш надію, навіть, як біда.
 Ти визволяє коли я вже гину
 І воскресаєш, як мене нема.
  Ти повертаєш втрачену людину І віддаляєш гріх у небуття.
 І провіщаєш радісну новину,
 Коли Тобі приношу каяття.
  Ти – сонце ясне, те, яке не сліпить. Ти – ранок тихий, лагідна ріка.
 Ти оберіг, Ти – Бог , мій Покровитель,
 Вершитель доль з поставою Творця.
 |