Ти окриляєш, навіть, як безвихідь. Даєш надію, навіть, як біда. Ти визволяє коли я вже гину І воскресаєш, як мене нема. Ти повертаєш втрачену людину І віддаляєш гріх у небуття. І провіщаєш радісну новину, Коли Тобі приношу каяття. Ти – сонце ясне, те, яке не сліпить. Ти – ранок тихий, лагідна ріка. Ти оберіг, Ти – Бог , мій Покровитель, Вершитель доль з поставою Творця.
|