Картини днів такі сумні, бо чорно-білі.
При світлі сонця. Ніби я і не живу.
Броджу у снах, рожевих, світлих ніби мрії.
Ведуть вони у ілюзорну дику гру.
В одежах мокрих ми веселі і колишні.
У дощ блукальців не лякає перший грім.
Ти згадка-сон, мене в нічній турбуєш тиші,
Заходиш в сукні, що прилипла до колін.
Ми знову в червні, знову перша наша злива
І бульбашкові візерунки на воді.
Худенька, юна у наївності ранима.
Повтори в снах. Події в дощ. Як і тоді.
14.12.10.
Схоже, що на анумовців філософські хвилі накотились. Не стали виключенням і ви, Олексію. Вірш за змістом глибокий. Є над чим подумати. Найбільше захопило - "Повтори в снах...".
Сни приходять не випадково. Вам або дуже хочеться це побачити, або дуже страшно. В даному вмпадку, як читач я рада, що цей сон до Вас завітав, бо вірш вийшов хороший, особливо остання строфа. З повагою
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
