Намалюєш квітку, розіб"єш кришталь і водою свіжою вЕрнуться сніги. Голубою сіткою проженуть печаль, показово-ніжними будуть береги. Білою репризою в мене за вікном мило запишається вишня молода. У спідниці знизу, з перебитим сном, змерзлою полається дівчина руда. Але ще зарано, тож зима для нас срібною лебідкою навіває рими. Все без перестану сповільняє час і малює квітку фарбами своїми.
|