Пт, 22.11.2024, 07:53
Меню сайту
Категорії каталогу
Свята православної церкви [158]
Свята християнської православної церкви
Події православного життя [46]
Події, які стосуються православних церков
Православні традиції [2]
Православна поезія та проза [376]
Твори тільки релігійного змісту
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Православна віра категорії та розділи української поезії, українська проза Православна поезія та проза
 

На відстані півкроку

У грудях ніби подих застрягає,

А серце вістрям кіл тупий проб’є.

Це знову одинокість огортає,

І знову хтось напій цей подає.

 

Напій терпкий, з кровавою піною,

І смак його нестерпний і важкий.

Незрозумілий відчай з гіркотою,

І дика біль, і жах ...наднелюдський.

 

І хочеться відкинути рукою,

І хочеться втікати у світи.

Та світ стає суцільною стіною.

І на губах напій цей розтає.

 

І гомін світу, зірваний Тобою.

Ковток вина - і цього вже стає:

Ти – переміг, і час повзе рікою,

І світ замкнувся, тільки я і Ти.

 

Здається, йду нестримною ходою,

Проте ця відстань менша не стає.

Я біля Тебе, але не з Тобою...

Не розумію, чому так? Скажи!

 

Та оживає світ, стає собою,

Бо діяти напій перестає.

Ти залишаєшся за тонкою стіною,

Мені всього півкроку не стає.


Додав: metman17L (18.03.2011) | Автор: © Василь Світлий
 
Розміщено на сторінці: Православна поезія та проза, Світлий Василь

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2265 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 20
avatar
1 jakov-buga • 20:24, 18.03.2011 [Лінк на твір]
*І хочеться відкинути рукою,

І хочеться втікати у світи.*
Та всеж я залишаюся з тобою,
О,Муза,мила не тікай хоч ти. :)

avatar
2 metman17L • 20:37, 18.03.2011 [Лінк на твір]
У такі хвилини, друже,
Навіть муза є обуза.
smile
avatar
3 jakov-buga • 20:54, 18.03.2011 [Лінк на твір]
*Ти – переміг, і час повзе рікою,*
*Незрозумілий відчай з гіркотою.*
*Не розумію, чому так? Скажи!*
--Колодою ти біля мене не лежи... :)
avatar
4 metman17L • 21:11, 18.03.2011 [Лінк на твір]
Ой...цього муза не збагне.
Це сокровенне...
Ось і все.
avatar
5 jakov-buga • 21:16, 18.03.2011 [Лінк на твір]
Сокровенне так сокровенне,
вона до іншого поверне. :)
avatar
10 metman17L • 21:21, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Сподіваюся, що - ні.
(Це невигідно мені).
avatar
6 Asedo1949 • 02:03, 19.03.2011 [Лінк на твір]
Я не знаю, пане Василю, може то моя уява так спрацювала, але я почула у вірші вашу мову з Творцем і мене це зачипило. Тільки не розумію" мені всього півроку не стає" question hands hands hands hands hands hands
avatar
11 metman17L • 21:30, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Таке трапляється у житті кожної людини, пані Катерино, - наближення до Господа (рух двосторонній). Світ вмить стає іншим, руйнується установлена шкала цінностей, відкривається щось потаємне, приховане, незрівнянно важливіше від того, що ти знав до цієї пори. Здається, що цей невидимий світ зовсім поруч, не вистачає якого півкроку, щоб ввійти туди. Ось і вилив це на папір. Вірш з раннього періоду творчості. Сьогодні вирішив його опублікувати. Таким, яким створив його тоді.
avatar
7 Medbrat • 10:36, 19.03.2011 [Лінк на твір]
Якщо відверто, то не сподобалося постійне повторювання закінчень,якось вони накладаються,хоча можливо це була ваша задумка inverted
avatar
12 metman17L • 21:40, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Є такий "грішок". Правда, це не така "задумка", цей вірш один з перших ... А не вдавався до хірургічного втручання тепер, бо не зміг обрамити його рамками стандартів сьогодення. Ось так, друже.

Дякую, Олександре, за відвертість.

avatar
8 halo4ka • 17:25, 19.03.2011 [Лінк на твір]
hands hands
avatar
14 metman17L • 22:10, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Дякую, Галинко.
avatar
9 Did • 23:35, 19.03.2011 [Лінк на твір]
Погоджуюся з Олександром. Не розумію отих викрутасів до яких ти, Василю, вдався пишучи вірша. Просто не второпаю - НАВІЩО?.. confu9 yes
avatar
19 metman17L • 01:33, 21.03.2011 [Лінк на твір]
Можна б було промовчати. Але... рано чи пізно все одно доведеться подискутувати на цю тему. Краще рано і детально. Є такий, сподіваюся, відомий Вам, Вікторе, вислів: хороший ворог –мертвий ворог. Це гарна аналогія до ідеального вірша. Ідеальний вірш – мертвий вірш, бо він ще ніким не був написаний. Навіть у найкращого творіння є свої вади. Наприклад, візьмемо слова відомої нам пісні:

Дивлюсь я на небо, тай думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені боже, ти крилець не дав?
Я б пташкою став би, і в небо злітав…

За сучасними нововведеннями (заборону на римування дієслів, зсув наголосу і т.д.) цей твір не витримує жодної критики. По-перше, у першому слові (ДИвлюсь) плаває наголос; по –дуге, аж 4- дієслівні примітивні рими підряд (гадаю-літаю, дав-злітав)... Але, не дивлячись на це, цей твір має народне визнання ось уже третє століття. Парадокс ? Аж ніяк... Може річ у стандартах , коли небо поезії вони здатні зсунути до такого ідеального отвору , що ним взагалі мало що просунеться.... Фарисейство і буквоїдство (навіть, коли воно літературне) в зеніті досягнення свого ідеалу завжди щось губить, доволі часто - найголовніше, як написано, «відціджують муху, а ковтають верблюда» (це про форму і зміст). То ж, не докоряйте, що я відкидаю служіння букві, бо «буква вбиває, а дух оживляє». А без присутності у віршах цього внутрішнього духу, твір - мертвець, хоч і в золотій оправі.

Щодо написаного...
по-формі, викрутаси з "є", звісно, що є ( не зумисне , бо цей вірш належить до періоду ранньої творчості, а переобладнати під євростандарти, вибачайте, не горів бажанням). По-змісту , згідний, твір важкий, особливо для світського сприйняття, бо відноситься до небесних сфер спілкування, не співмірних з міркуваннями в домашньому затишку. Та в обох випадках він є не надуманим, а взятий з досвіду. Через це і вважав, що буде актуальним (в період посту) для читача.

avatar
13 metman17L • 22:09, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Дякую, Альоно. Оці стіни ( як видимі так і невидимі) відчуження, відгородження... - це зубний біль у житті кожної людини, а творчої - подвійно. Інколи вони здаються зовсім тонкими, майже напівпрозорими, а подолати їх, часом, важче ніж, скажімо, китайську стіну. І на цей "півкрок" витрачаєш усе своє життя...
avatar
15 liolya • 22:22, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Цілком погоджуюсь. Мені здається, що вже саме існування стіни ускладнює розуміння, та й життя взагалі.
avatar
16 metman17L • 22:37, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Стіну однозначно характеризувати недоцільно. Тут є свій "+" і "-", герб і копійка. Вони створюють затишок, комфорт. Але друга сторона медалі - плата за ці послуги, іноді, непомірно висока. smile
avatar
17 liolya • 23:36, 20.03.2011 [Лінк на твір]
Звісно. Та, все ж, краще б їх було поменше yes
avatar
18 metman17L • 00:00, 21.03.2011 [Лінк на твір]
Згода. На жаль, не все підвладно нашій волі.
avatar
20 metman17L • 01:38, 21.03.2011 [Лінк на твір]
Даруйте, Вікторе, за цей довгий, нічний коментар. Але тепер відчуваю – висплюся.
Всього найкращого.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz