На відстані півкроку - Православна поезія та проза

Всього коментарів: 20
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 jakov-buga • 20:24, 18.03.2011 [Лінк на твір] І хочеться відкинути рукою, І хочеться втікати у світи. Та всеж я залишаюся з тобою, О,Муза,мила не тікай хоч ти. 0Спам 2 metman17L • 20:37, 18.03.2011 [Лінк на твір] У такі хвилини, друже, Навіть муза є обуза. 0Спам 3 jakov-buga • 20:54, 18.03.2011 [Лінк на твір] Ти – переміг, і час повзе рікою, Незрозумілий відчай з гіркотою. Не розумію, чому так? Скажи! --Колодою ти біля мене не лежи... 0Спам 4 metman17L • 21:11, 18.03.2011 [Лінк на твір] Ой...цього муза не збагне. Це сокровенне... Ось і все. 0Спам 5 jakov-buga • 21:16, 18.03.2011 [Лінк на твір] Сокровенне так сокровенне, вона до іншого поверне. 0Спам 10 metman17L • 21:21, 20.03.2011 [Лінк на твір] Сподіваюся, що - ні. (Це невигідно мені). 1Спам 6 Asedo1949 • 02:03, 19.03.2011 [Лінк на твір] Я не знаю, пане Василю, може то моя уява так спрацювала, але я почула у вірші вашу мову з Творцем і мене це зачипило. Тільки не розумію" мені всього півроку не стає" 0Спам 11 metman17L • 21:30, 20.03.2011 [Лінк на твір] Таке трапляється у житті кожної людини, пані Катерино, - наближення до Господа (рух двосторонній). Світ вмить стає іншим, руйнується установлена шкала цінностей, відкривається щось потаємне, приховане, незрівнянно важливіше від того, що ти знав до цієї пори. Здається, що цей невидимий світ зовсім поруч, не вистачає якого півкроку, щоб ввійти туди. Ось і вилив це на папір. Вірш з раннього періоду творчості. Сьогодні вирішив його опублікувати. Таким, яким створив його тоді. 1Спам 7 Medbrat • 10:36, 19.03.2011 [Лінк на твір] Якщо відверто, то не сподобалося постійне повторювання закінчень,якось вони накладаються,хоча можливо це була ваша задумка 0Спам 12 metman17L • 21:40, 20.03.2011 [Лінк на твір] Є такий "грішок". Правда, це не така "задумка", цей вірш один з перших ... А не вдавався до хірургічного втручання тепер, бо не зміг обрамити його рамками стандартів сьогодення. Ось так, друже. Дякую, Олександре, за відвертість. 0Спам 8 halo4ka • 17:25, 19.03.2011 [Лінк на твір] 0Спам 14 metman17L • 22:10, 20.03.2011 [Лінк на твір] Дякую, Галинко. 0Спам 9 Did • 23:35, 19.03.2011 [Лінк на твір] Погоджуюся з Олександром. Не розумію отих викрутасів до яких ти, Василю, вдався пишучи вірша. Просто не второпаю - НАВІЩО?.. 0Спам 19 metman17L • 01:33, 21.03.2011 [Лінк на твір] Можна б було промовчати. Але... рано чи пізно все одно доведеться подискутувати на цю тему. Краще рано і детально. Є такий, сподіваюся, відомий Вам, Вікторе, вислів: хороший ворог –мертвий ворог. Це гарна аналогія до ідеального вірша. Ідеальний вірш – мертвий вірш, бо він ще ніким не був написаний. Навіть у найкращого творіння є свої вади. Наприклад, візьмемо слова відомої нам пісні: Дивлюсь я на небо, тай думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю? Чому мені боже, ти крилець не дав? Я б пташкою став би, і в небо злітав… За сучасними нововведеннями (заборону на римування дієслів, зсув наголосу і т.д.) цей твір не витримує жодної критики. По-перше, у першому слові (ДИвлюсь) плаває наголос; по –дуге, аж 4- дієслівні примітивні рими підряд (гадаю-літаю, дав-злітав)... Але, не дивлячись на це, цей твір має народне визнання ось уже третє століття. Парадокс ? Аж ніяк... Може річ у стандартах , коли небо поезії вони здатні зсунути до такого ідеального отвору , що ним взагалі мало що просунеться.... Фарисейство і буквоїдство (навіть, коли воно літературне) в зеніті досягнення свого ідеалу завжди щось губить, доволі часто - найголовніше, як написано, «відціджують муху, а ковтають верблюда» (це про форму і зміст). То ж, не докоряйте, що я відкидаю служіння букві, бо «буква вбиває, а дух оживляє». А без присутності у віршах цього внутрішнього духу, твір - мертвець, хоч і в золотій оправі. Щодо написаного... по-формі, викрутаси з "є", звісно, що є ( не зумисне , бо цей вірш належить до періоду ранньої творчості, а переобладнати під євростандарти, вибачайте, не горів бажанням). По-змісту , згідний, твір важкий, особливо для світського сприйняття, бо відноситься до небесних сфер спілкування, не співмірних з міркуваннями в домашньому затишку. Та в обох випадках він є не надуманим, а взятий з досвіду. Через це і вважав, що буде актуальним (в період посту) для читача. 0Спам 13 metman17L • 22:09, 20.03.2011 [Лінк на твір] Дякую, Альоно. Оці стіни ( як видимі так і невидимі) відчуження, відгородження... - це зубний біль у житті кожної людини, а творчої - подвійно. Інколи вони здаються зовсім тонкими, майже напівпрозорими, а подолати їх, часом, важче ніж, скажімо, китайську стіну. І на цей "півкрок" витрачаєш усе своє життя... 1Спам 15 liolya • 22:22, 20.03.2011 [Лінк на твір] Цілком погоджуюсь. Мені здається, що вже саме існування стіни ускладнює розуміння, та й життя взагалі. 0Спам 16 metman17L • 22:37, 20.03.2011 [Лінк на твір] Стіну однозначно характеризувати недоцільно. Тут є свій "+" і "-", герб і копійка. Вони створюють затишок, комфорт. Але друга сторона медалі - плата за ці послуги, іноді, непомірно висока. 1Спам 17 liolya • 23:36, 20.03.2011 [Лінк на твір] Звісно. Та, все ж, краще б їх було поменше 0Спам 18 metman17L • 00:00, 21.03.2011 [Лінк на твір] Згода. На жаль, не все підвладно нашій волі. 0Спам 20 metman17L • 01:38, 21.03.2011 [Лінк на твір] Даруйте, Вікторе, за цей довгий, нічний коментар. Але тепер відчуваю – висплюся. Всього найкращого.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі