Весняного віконця, Торкнувся промінь сонця І зайчики злетіли, Як бризки сивини. Лукаво посміхнувшись, Ти, зачерпнув з відерця, Прозорого кришталю Холодної води. Розтануло снігами, Старече, серце мами І розлилися сльози, Сердечної, ріки. З далекої дороги, Прийшов, ти , до порога, Щоб ніжно прихилитись, До рідної, руки.
*І зайчики злетіли, Як бризки сивини. * Мисливці захотіли поплямкать дичини. Присіли на віконце, а там проміння сонця... Тема гарна,але б варто ще над віршем попрацювати,пані Катерино.Вибачайте,але я так думаю
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
. Ставлю "відмінно". 
