Весняного віконця, Торкнувся промінь сонця І зайчики злетіли, Як бризки сивини. Лукаво посміхнувшись, Ти, зачерпнув з відерця, Прозорого кришталю Холодної води. Розтануло снігами, Старече, серце мами І розлилися сльози, Сердечної, ріки. З далекої дороги, Прийшов, ти , до порога, Щоб ніжно прихилитись, До рідної, руки.
*І зайчики злетіли, Як бризки сивини. * Мисливці захотіли поплямкать дичини. Присіли на віконце, а там проміння сонця... Тема гарна,але б варто ще над віршем попрацювати,пані Катерино.Вибачайте,але я так думаю
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
. Ставлю "відмінно". 
