Край землі, де стрічається ранок із ніччю, Ми в думках про кохання шукаємо слід. І нехай нас дорога веде в не узбіччя, А відправить в прекрасний з тобою політ.
Хай роки пролетять, а зірки не згасають, Бо вони в моїм серці як вічна краса. І в руках своє щастя я міцно тримаю, І дарує надія земні небеса.
Ми майбутнє своє закохаємо в ранок, В промінь сонця, що стукає нам у вікно. І не прийдуть до нас знову сиві тумани, Бо кохання в душі оселилось давно…
Ти мої розбудила розіспані струни, І оркестр на радість мені щастя зіграв. Закохався в тебе своїм поглядом юним, Я душею пізнав свій загублений край.
Пане Миколо гарно,але трішки недопрацювали. 3 лінійка в не узбіччя - якось строкато; останній стовпчик
Ти мої розбудила розіспані струни, І оркестр на радість мені щастя зіграв. Закохався в тебе своїм поглядом юним, Я душею пізнав свій загублений край. Я б переобив на
Ти умить розбудила всі розіспані струни, І оркестр нам на радість про щастя заграв. Закохався у тебе своїм поглядом юним, Я душею пізнав свій загублений край. Але як кажуть - автору відніше.
Мені сподобався весь твір,особливо, Ми майбутнє своє закохаємо в ранок, В промінь сонця, що стукає нам у вікно. І не прийдуть до нас знову сиві тумани, Бо кохання в душі оселилось давно…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
karas: Шкода що нас так мало залишилось , кожен чи утік , чи десь заховався , чи втік зовсім в невідомість , хтось вирішив що нема чого охороняти , і ось так із людей більшість стали свиньми і навіть не вирі
та
у Вас 
0
