Щоночі настирливо
сниться
Калини похилений
куш,
Матусі хатина й
криниця,
У цвіті і яблунь,
і груш.
Нехай ностальгію
незриму
І сум на чужій
стороні.
Розвіють кущі
біля тину,
Бузок, що цвіте
по весні.
Шпориш і стежина
до ставу,
Що знає тепло
моїх ніг.
У співах птахи
без угаву,
Я знаю, тут мій
оберіг.
Молитись, немов
на ікону,
Просити прощення
у всіх:
У мами, у рідного
дому,
Бо довго не був, а це гріх.
05.06.2011р.
|