М’якої осені згасаюче тепло Щодня в туманах розпливається і тане. Імлиста далечінь, як помутніле скло, Притишено стоїть у полисках багряних. Спиває сльози мжички перетлілий шлях Там, де дуби розхристані уздовж узбіччя. Мережиться словами смуток у рядках Тоді, коли дивлюся осені у вічі.
Я вдячний тобі, Олексію, за те, що знаходиш на "Натхненні" місце для моїх віршів. Чим же тобі, друзяко, віддячити?..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
