М’якої осені згасаюче тепло Щодня в туманах розпливається і тане. Імлиста далечінь, як помутніле скло, Притишено стоїть у полисках багряних. Спиває сльози мжички перетлілий шлях Там, де дуби розхристані уздовж узбіччя. Мережиться словами смуток у рядках Тоді, коли дивлюся осені у вічі.
Я вдячний тобі, Олексію, за те, що знаходиш на "Натхненні" місце для моїх віршів. Чим же тобі, друзяко, віддячити?..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
