М’якої осені згасаюче тепло Щодня в туманах розпливається і тане. Імлиста далечінь, як помутніле скло, Притишено стоїть у полисках багряних. Спиває сльози мжички перетлілий шлях Там, де дуби розхристані уздовж узбіччя. Мережиться словами смуток у рядках Тоді, коли дивлюся осені у вічі.
Я вдячний тобі, Олексію, за те, що знаходиш на "Натхненні" місце для моїх віршів. Чим же тобі, друзяко, віддячити?..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
