Солоний подих моря
Теплий вітер, місячна імла
Дві тіні, дві фігури в обрій
Летять на крилах без думки вороттяю
Як в казці про святе кохання,
Що наяву знайшло собі життя
Це вже не сон, не мрія - це реальність,
Яка звеличує усі людські серця.
Раз в рік ми можем бачити дві тіні
На грані вищої краси
Вони це щастя вже вічно берегтимуть
Як власну часточку кінцевої мети.
|