Сніг притрусив пухнатий Сосни, ялини – спати. Сипле легкий, лапатий Довго весни чекати... Але іскриться веселка У віях моїх засніжених, І намалюю янгеликів На кучугурах розніжених. Струшу із рукавиці Смутку згрубілу сіль. Більше не повертатись би У остогидлий біль... Більше не напиватись би Чаю - гіркого розпачу. Тільки зустріти щирої Ласки теплої досхочу. І у садку зимовому Черешня казковими вітами. Сипле з небес сніжинками Пелюстками, білими квітами.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
