Вальс босоніж

Я танцювала вальс із вітром,

У небо сипалась калина.

В моїх долонях жило літо

 І білі пуп’янки шипшини.

Із листя я вінок сплітала,

Росою зрошувала руки.

І музика дощу злітала,

Палила болі сліз розлуки.

Я танцювала аж під небом,

Ступала босоніж у хмари,

Дивилась митями на себе

У дзеркала рожеві пари.

Тонке намисто із калини

Боялась в танці розгубити,

Та вічно вітряним цим плином

Могла в безвідомість летіти...

Волошки обплітали коси,

Тонкий стан айстри обхопили.

Було так ніжно в танці, в росах,

Було так ніжно й біло-біло...

І холодили тільки вири,

І уст розпарених торкались....

Метнулася у хмари ліра,

Та струни музики не рвались...

Меланхолійно й флегматично

Пелюстки літа облітали.

Так мелодійно і музично

Я в небі з вітром танцювала.

Кружляли, певне, ми до ночі,

Ледь не обмліли в зорепаді,

Горіли синьо-темні очі

У миті світла канонади.

Мов без свідомості кружляли,

Калина розлетілась в хмари.

Росинки щільно облягали

Мій перстень з водяної пари.

І вальс босоніж лився в зорі,

Чарівна сукня заросилась.

Під нами бушувало море,

Над нами літо заяснилось.

Вже заросились навіть вії,

Утома не торкала руки.

Злітала музика надії,

Палила лиш мости розлуки....

В долоні знов вливалось літо,

Я знов цвіла, тонка шипшина.

Я танцювала вальс із вітром,

Цей вальс босоніж із калини...