Я танцювала вальс
із вітром,
У небо сипалась
калина.
В моїх долонях
жило літо
І білі пуп’янки шипшини.
Із листя я вінок
сплітала,
Росою зрошувала
руки.
І музика дощу
злітала,
Палила болі сліз
розлуки.
Я танцювала аж
під небом,
Ступала босоніж у
хмари,
Дивилась митями
на себе
У дзеркала рожеві
пари.
Тонке намисто із
калини
Боялась в танці
розгубити,
Та вічно вітряним
цим плином
Могла в
безвідомість летіти...
Волошки обплітали
коси,
Тонкий стан
айстри обхопили.
Було так ніжно в
танці, в росах,
Було так ніжно й
біло-біло...
І холодили тільки
вири,
І уст розпарених
торкались....
Метнулася у хмари
ліра,
Та струни музики
не рвались...
Меланхолійно й
флегматично
Пелюстки літа
облітали.
Так мелодійно і
музично
Я в небі з вітром
танцювала.
Кружляли, певне,
ми до ночі,
Ледь не обмліли в
зорепаді,
Горіли
синьо-темні очі
У миті світла
канонади.
Мов без
свідомості кружляли,
Калина
розлетілась в хмари.
Росинки щільно
облягали
Мій перстень з
водяної пари.
І вальс босоніж
лився в зорі,
Чарівна сукня
заросилась.
Під нами бушувало
море,
Над нами літо
заяснилось.
Вже заросились
навіть вії,
Утома не торкала
руки.
Злітала музика
надії,
Палила лиш мости
розлуки....
В долоні знов
вливалось літо,
Я знов цвіла,
тонка шипшина.
Я танцювала вальс
із вітром,
Цей вальс босоніж
із калини...
|