Завмерла льодом срібним тиша, Але вона кричить немов... В думках рядки зажурні пише І сум'яттям пірнає в кров. Торкається натхненням дивним Та холодом північних зим, Веде шляхом терновим рівним, Нечутно скрикує у нім... Чому ж ненавидімо тишу? А як на мене - краще крик! Та ж часом душу не полишить Невдячний хуртовин боржник...
Другие материалы по теме
|