Розсипані вулиці містом вечірнім, Неначе пронизані сяйвом вогнів... Ідуть кудись тіні, дорогам не вірні, Минаючи леза камінних кутів. Вже скоро до ранку помре сонне місто, Застигне в бажанні прокинутись враз. Світила його посплітались в намиста, Що зрання розтануть, як прийде їх час. І тиша залізна огорне ті стіни Прозорим і чорним нічним полотном... І знову пустельні та довгі години Одні володітимуть всім його сном...
Другие материалы по теме
|