Ну от і все зостався тільки мир, У космосі чомусь пречорний зовні. Лише зірки нагадують, що ми У цьому світі не були сторонні. Від цих зірок малесеньке тепло Дарує нам небесні все ж надії. Що те кохання зовсім не пішло, А по собі залишило ще мрії…
Миколо, а якщо другий рядочок побудувати без отого уточнення "він", адже й так зрозуміло про що йде мова, крім того вдасться уникнути збігу приголосних: У космосі чомусь пречорний зовні?.. А вірш хороший, правда...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️