Три кроки до прірви. У шумах банкету Ведуть нас сліпих попід руки вожді. Падіння на дно. А хотілося злету. Ми кращого варті. А, може і ні? Смиренно – байдужі, неначе як п’яні. Не перший в історії чорний нам день. Покірно рахуємо кроки останні - Колонами, строєм у ногу ідем…
Втомилися тому і байдужі...З покоління в покоління обдурені. Уже на генетичному рівні байдужість і своя хата скраю...А все тому, що не побудували своєї держави.
Ні, на жаль, не прокинеться...Більше десяти раз була спроба зробити повноцінну державу і все не вдавалося, це була чергова, невдала спроба, а чи буде іще один шанс?
Покоління за поколінням змінює свій світогляд і змінює світ. Ось і у вашому вірші є дуже значима фраза "Ми кращого варті." Все залежить від нас самих ось, що сказав Гнат Голка: "Майбутнє творять не політики і товстосуми, а художники і поети, не війни та революції, а краса і мистецтво, не гроші та ресурси, а Слово і ще раз Слово."
Наталко, якби була у руках зброя у моїх дідусів і бабусь, як мінімум, вони б не загинули і не поповнили списки жертв голодомору які складаються з десяти мільйонів прізвищ.І якби у мого діда Антона була зброя, він не дав би себе розстріляти у 1938 році, а боровся б за своє життя.Я про цю зброю, а Ви про яку?Погано зробили у 1941 році як прийшов фашист, треба було боронити землю молитвами...
До чого тут молитви? Хоча вони не завадять)) Для очищення помислів. Ми про різні речі говоримо. Ви - про те, що без крові не буде змін. Я про те, що зміни потрібно робити у першу чергу В СВОЇЙ голові, потім у СВОЇХ вчинках. Бо країна це люди. Ви, я, Саша, Оксана, Миколка... Розумієте?
Рахуємо і будемо рахувати завжди... Українці миролюбиві по своїй натурі, а без крові нічого не змінити, от і маємо те що маємо Тема актуальна, як завжди
Абсолютно згодна, Олексію. Підпишуся під кожним рядком. Саме через те, що ми - сіра маса, ми так і живемо. Коли приходиш в магазин і думаєш - купити хліб із маслом и просто хліб, бо завтра потрвбно буде також їсти, коли для нині таких необхідних речей типу мобільний зв'язок, інтернет постійно не вистачає... Коли співробітники дивляться, що в тебе на 100 грн зарплата більша і щоразу цим доркають... Проблема в нас і не в нас. Там нагорі (маю на увазі Верховну Раду і "іже з ними") живуть-жирують, а ми задовольняємося тим, що маємо.. Кажуть "хто на що вчився"... Ні! Вони усі брехнею і по трупах йдуть до грошей, а ми, безвольні, миримося з цим.. Була у Львові на вихідних, спілкувалася з активною громадською молоддю. Вони також кажуть: без крові - революції не буде. Я обурювалася, дуже... А потім думаю: може, вони і праві...
Катю, так, можливо, вони праві... Але, може, не треба про революцію? Особливо ж, про таку, що не без крові. А якщо замислитися про еволюцію? Згадаймо висловлювання В.Чорновола: "Україна починається з тебе". Тобто з кожного з нас. Іншими словами, допоки кожен (або хоча б переважна більшість нашої нації) не усвідомить свою (!) особисту відповідальність за життя всієї країни, покращення не буде. Ось Ви засуджуєте владу. Ну, звісно ж, а що ж про неї можна гарного сказати? Але її обрано простими людьми. Так само, як і президента. Тож має бути еволюція. Всередині кожного. Революція в цьому плані теж неможлива, бо якщо досі світогляд кожного з тієї маси, що неодноразово вже проголосувала за те, що ми всі сьогодні маємо, не змінився, то він уже й не перевернеться одним обертом, враз. До речі, я не хочу сказати, що винні тільки вони. Напевно, з небагатьох вуст може справедливо звучати: "Я зробив усе можливе...". Але небагатьох замало. До того ж, людина - істота, покликана розвиватися протягом усього свого життя! Тож покращення нашого життя (:-)) - цілком реальна мета.
Я розумію, Маріє. Але, на жаль, еволюція всередині кожного - це утопія. Усі усвідомлюють, що треба покращення цього життя, усі хочуть щось змінити. Але така наша психологі - зміни хочуть заради себе і заради найближчих. Тому кого б ми не обрали, навіть найпоряднішу людину, гроші і влада змінить її. І змінить не на краще. Хто доривається до корита, в кінці-кінців стане свинею. Звісно, робити щось треба, але жити нереальними мріями, що все буде супер, - не варто. Людина сама по собі егоїст. У тій чи іншій мірі. Тому з двох зол треба вибирати менше. Хоча де гарантія, що це менше зло не стане ще більшим...
Катю, якби Ви отримали владу, Ви б зробилися ...? Чому еволюція всередині кожного - це утопія? Я не маю на увазі абсолютно всіх. Тільки більшість, як і вточнила. Гадаю, наші люди не настільки дурні, щоб врешті-решт не зрозуміти, що й до чого. Просто комусь треба менше пояснювати, комусь - більше. Нічого нереального в цьому немає. Це природньо. Люди час від часу міняють свої погляди. "Супер" не буде. Ніколи. Бо життя - важка річ, проблеми - його невід'ємні атрибути. Навіть якщо все стане краще, ніж є, буде тяжко. Хоч і вже по-іншому. І хто його знає, що там станеться з тією порядною людиною, що, припустімо, прийде до влади в нашій країні... Ми всі різні. Так, кожен - егоїст, більшою чи меншою мірою. Кожного буде зіпсуто? Тоді навіщо нам щось міняти? Хай будуть ті, хто є. Хай навіть погані. Але ж інші теж, на Ваш погляд, будуть не вельми гарні. А як іще гірші? Тоді чи потрібна не тільки еволюція, але й революція? А Ви уявляєте, якщо вона ще й кривавою буде? Кров проллється надармо?
І ще. Так, "із двох зол треба обирати менше". У цьому плані я з Вами, Катю, цілком згодна. Якщо іншого варіанту немає, то треба робити саме так. А як там уже буде... Всяке може статися. Але боротися необхідно. Як кажуть у народі, "під лежачий камінь вода не тече".
Чесно - не знаю... Можливо, і стала б... Мені захотілося б допомогти близьким, рідним... Я не була ТАМ Тому не знаю... Так, про кривав революцію я також поганої думки. Просто часом замислюєшся: а раптом, коли винищити тих, хто так нещадно калічить долі, жити стане ліпше... А потім знову думка: а раптом ті, хто дорветься до влади, стануть такими ж... Це страх. СТрах змін. Тому я і кажу, що ми - сіра маса, яка не вміє брехнею завойовувати олімпи... А хто завоював, значить, навчився брехати, а отже, втратив себе... Усе складно. Тому і опускаються руки :(
Я з повагою ставлюся до Вашого "не знаю" у відповідь на моє запитання. Гадаю, це найбільш гідні й правильні слова в цьому плані. Хто не втратив себе (розумію: як людину, особистість), не належить до сірої маси. А хто втратив... Так, Катю, все складно. Це - чиста правда. Нащо здалися ті олімпи? Вам воно треба? Політики думають, що зомбують народ. Але вони самі зазомбовані. Грошима, владою, відчуттям уседозволеності тощо. Одним словом, гріхом. А смерть зрівняє всіх. Перед Богом усі рівні. Але Він за брехню ще нікому бонуса не дав. І не дасть. Тож, Катрусю, не опускаймо руки, не поринаймо в нездійсненні мрії й не впадаймо в безнадію! Я Вас добре розумію. Ми ж - просто люди... Нам так часто здається, що все темно й просвітку немає...
Вічний пошук волі На фоні блиску і тирад. І серед древніх амфілад Ми досі, мій поете, голі. Тому то й вільні лиш сказати, Думки чуттями описати, І марити отим святим, Що в небі пише херувим...
Ті досі, на нещастя, голі, чия аж зйожилася воля в кутку, без неї їхні долі обідрані, сумні та кволі. А хтось - у золоті й алмазах, і ними марить, прудко лазить в кишеню інших, і не знає: труна коштовна вже чекає. А хтось (ой, лишенько, бідненький), не радий від Вкраїни-неньки, не хоче в злиднях він сидіти. Але душІ - не "гривня" світить... Якби ж свобода запалала б, якби сміливості чимало... Але, як кажуть у народі, усе це складно. То ж і годі.
Знаєте, Олексію, я колись почула цікаве висловлювання, що найскладніше часто виявлявляється найпростішим. Може, воно так і є. Нам нерідко щось здається таким уже незбагненним, і ми накручуємо самі себе, що не продертися нам крізь хащі. А якщо подивитися на ту саму річ інакше, то може й висновок бути іншим, і шлях людський - також.
Власне, так, Ви маєте рацію. Адже геній тим і відрізняється від просто талановитої людини, що творить по-новому, робить значний крок уперед, порівняно зі своїми сучасниками, а не просто гарно йде вже протоптаними стежками.
Я не прозиваю до революції в повному її змісті. Революція - це кров, розруха і ще не ясно хто прийде в результаті до влади. Революція в першу чергу повинна пройти у нашій свідомості і як мінімум, після неї ми повинні нарешті поважати самих себе. Проблема закладена в людях які проживають на цій території, вони постійно мовчать...Вмирали під забором з голоду і мовчали, мовчали, коли сусіда садила прокурорська трійка, а може і сама допомагала своїм доносом…По Європі прокотилися мітинги і страйки, люди хочуть щоб у них не відбирали те, що вони мають. Подібні процеси відбирання ідуть і у нас. Хтось бачив масові акції протесту?Які б по кількості людей хоч приблизно були подібні до Лондона і Парижу. Мовчали і мовчать…Відповідно влада цим і користується. Ми і не заслуговуємо на краще !
Кожен, кожен за своє... За свою сорочку... "Чуже горе не моє" - Ось девіз. "І точка"... Що там дивний той піїт, Віршами взиває... Що там цілий Божий світ - Гріх навкруг блукає... Тиша... Тільки вітер степом-полем, Тільки в душах кров"ю-болем тліє правда...
Та чому ж лиш за своє? І про Ваше, звісно, є! І вражає ваше горе, що слізьми із душ говорить. Та й воно не ваше - наше, і болить невпинно завше. І його ми відчуваєм цілим українським краєм! Хочеться ж, щоб, пильні й чулі, одне одного ми ЧУЛИ!
Пане Олексію.Мої Вам оплески.Браво.Скажу чесно, вже давно, лише спостерігаю,і чекаю того моменту, коли ярі борці за толерантність,миролюбність(сам колись таким був),знімуть свої рожеві окуляри і нарешті,хоча би для себе, зроблять вибір:чи далі тішитися що в нас ще не найгірше чи зрозуміють ,що доброго царя не має і все треба вирішувати власноруч. Зрозумійте нарешті- ми в цьому матчі під назвою "Життя в Україні" з перших хвилин, граємо в меншості.У них все: прокуратура ,суди,силові органи.Ми будемо тішітися тим що ми миролюбна нація,коли по- сусідсві "вбивають" за "інакомисліє".Чи не соромно панове? Я приватний підприємець .В мене офіційно працюють люди.Зарплату плачу справжню,щоб була добра пенсія.І що я маю.Цілу купу "кровосісів" які як в анекдоті:" Гаїшнік:сержант Петров-четверо дітей". Ні шановні, це неправельно. А Вам пане Олексію - всіляких гараздів.
Ярославе, дякую!У мене це хвилями...Інколи наступає байдужість, бо розумію, ні на що не впливаю я особисто.Перестаю дивитися телевізор і читати новини, але де ж ти від цього дінешся...Тему знаю і всі біди і проблеми також.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
Тому не знаю... 
