Зимовий вечір.Із плениць хатинка Десь на краю забутого села... Бринить на склі шовкова павутинка, Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети Мережать дрібно заячі сліди. Самотній комин, сажею затертий, Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка, Колише тяга полум'я живе. На столику стікає воском свічка, Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові, Немов троянд розмиті пелюстки... Скупались очі, ніжно-волошкові, У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння, Пірнувши в хмару, наче під рядно... І я, втопившись у твоїх долонях, Смакую щастя сонячне вино!
|