Ти прийдеш знову, ніжна моя вЕсно! Чи не з тобою раптом оживу? Чи не з тобою в серці крига скресне, Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове Духмяних квітів по вогкій землі, Загубить вітер зоряні підкови Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть! Зірветься сонце зі стрімкої кручі Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині Поміж дерев і танучих дахів, Сховає небо пухові перини Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник, В таких пахучих росяних квітках! Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний, Моя квітуча віхоло п'янка!
|