Гарно написано, пані Роксолано! Вірш закликає до якогось повстання, проти обставин, проти себе самого... моя найвища Вам оцінка! Тільки не зовсім зрозумів останнього рядка: "і колапсує з небом на межі." - якось песимістично і "розбито" звучить...псує всю структуру вірша, ніби боротьба і в кінці коллапс....
Андрію, мій ще ненароджений вірш- колапсує , як стиснута зірка- думаю її чекає нове народження, а це вже з області астрономіі.(Треба буде І. Штанька запитатися) Дяка за увагу! Натхнення Вам!
Мабуть, колапс тут світовий і непростий - межовий - Душі затиснуті в капкани, колючки їжакові. Серця, хоч рвуться всі до волі - їм шлях не віднайти, Облудний камінь тисне небо на стежці до мети...
Лиш той герой, який своє життя Без стра'ху за Вітчизну покладає. Лиш той поет, який всі почуття На волю з серця-клітки випускає. Лише герой на зло всім ворогам Зуміє шлях тернистий подолати. Лише поет простим для нас словам Безсмертну силу й мудрість може дати. Лише герой готовий йти на прю Зі світом зла й ніколи не скоритись. І лиш поет промовить: ” Я згорю, Аби у власних віршах відродитись!”.
Гарно й глибоко написано, Роксолано! І дуже лаконічно, чого я за Вами не помічала раніше... Але це не значить, що Ваші попередні вірші гірші, бо довші. :-) Зовсім ні. Але цей твір дуже хороший.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
