Ні обрію, ні вітру, ні зірок… Ні сумніву, ні подиву, ні щастя… Так легко в невідомість робиш крок і тихо-тихо линеш у безчасся. Де «замки вічності», які ти спорудив? Де «хрест важкий», який ти дотепер ніс? Ніяких «пара-див» та «парадигм»: тут – лише срібна й золота інертність. Ні квітів, ні дерев, ні сіл, ні птиць… Ні стогону, ні шепоту, ні рими… От тільки тіні капосні копиць просякнути сподобились в нейтрино. Це в них і відсипалася пітьма, до того, як наринути відверто! Ти – у темнотах (і тебе нема!)… Ні кольору, ні пензля, ні мольберта… Тут – тільки даль, колюча, як шинель, та вись, пробита вогняною круговертю! Ти бачиш дивний сонячний тунель, який всі інші бачать перед смертю. Скажи собі: «Ти – обраний між нас!» Не кожного так чесно любить доля. Здивований отут спинився час. І стоїте удвох ви… серед поля.
Дякую щиро! Намагався завантажити і картину, але розширення не дозволяє. Учора спробував зробити це у "моєму фотоальбомі" - вийшло. Отже, найближчим часом завантажу картини на вірші, які подано, туди. Щастя Вам!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
