Може, ще і не всі відзвучали литаври? Може, ще весь не згіркнув поезії хліб? Ох, мій коню, і ми ще з тобою в кентавра, може, сплавитись в леті веселім змогли б?! То й давай! Та й майнемо-гайнемо щодуху! Тільки слід все вчинить «по чарівній літері»: я зайду тобі вранці у праве вухо, а із лівого ввечері вийду лицарем. Ми іще «стариною, як шапкою, вдаримо» (воріженьки, моліться грошам і вошам!): я тебе нагодую зористим жаром, і обернешся знов золотим татошем! Ти здригаєшся… В Землю – зубилом копито… Ти злякався? Ах, ти ж, «дивний-сон-чинбарю», хіба хочеш і далі болото це пити?! Не страмися – не стримуй себе, говорю! Ну.., давай хоч цей сад «козирями» пройдемо, щоб упасти – то хоч між квітучих рут. Якщо душі за волю вже Богові «продано», дулю (!) й шкури на бубни із нас здеруть. «Скороходів» не треба: вже й ноги «з рипами»… А колись нам з тобою й літати моглось. Га-ай, давай у наш Степ ще пірнемо рибами. Степ – за садом, близенько. Кось-кось…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Наснаги Вам.
