Вона – протиборність, «кокетна цнотливість»… Могла б і без нього цвісти. Він… Танець для нього – єдина можливість її за собою вести. Ще – музика… Тиха уявна гармонія. Здається – Господнє «Гаразд!» При тому, не треба й нітрату амонію, щоб вибухнула нараз. Ще – світло… Космічної приязні вияв. Софітів мінливий декор. Без нього собі уявляєте ви Яв? Ще – колір… Останній акорд. «Па» вальсу – як юності згадки уривчасті (за що й півжиття віддаси). Зійшлись випадкові суб’єкти ліричності, являючи мудрість краси. Під музику, колір і світло вам віриться, що якось врятується світ? Цей танець, пульсуючий ритмами вир оцей, можливо – Новітній Завіт. Назавтра схлюпнуться тумани, як тумени… Та нині відбудеться свято сповна! Бо, зрештою, все було так і задумано, щоб стрілися Він і Вона.
Не знаю, що Вам і відповісти... А було б "просто" - було б цікавіше чи вартісніше? Писати "прилизані" вірші можу, але з душі верне, бо схожі вони своєю фальшю на надраєні до блиску дешеві черевики. Дякую за співвідчуття.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
