Притулю до серця, пригорну, як жінку...
* * * Притулю до серця, пригорну, як жінку, Рідну шестиструнку - посестру душі. Хай розтопить вечір втому, як сніжинку. Не сумуй, кохана, усміхнись мерщій. Розмалюю тіні у етюд осінній, Розплету з мовчання радості мотив, Заховаю в ноти почуття безцінні, Щоб коханим серцем їх почула ти. Хоч приклеїть знову пізнє сонце вперто На конверти вікон марки самоти. Їх, як сум і втому, варто просто стерти, Як стираєш часом слід сльозини ти. Хоч тепер далеко я забрів від тебе, Та весніє пам'ять в довгих вечорах. Не сумуй, кохана, не журись, не треба. Розтрясемо смуток на семи вітрах. Притулю до серця, пригорну, як жінку, Рідну шестиструнку - посестру душі. Хай розтопить вечір втому, як сніжинку. Не сумуй, кохана, усміхнись мерщій.
Додав: nasvictor (10.03.2012)
| Автор: © Віктор Насипаний
Розміщено на сторінці : Насипаний Віктор
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2035 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): шестиструнка , гітара , Насипаний Віктор
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя