Притулю до серця, пригорну, як жінку...
* * * Притулю до серця, пригорну, як жінку, Рідну шестиструнку - посестру душі. Хай розтопить вечір втому, як сніжинку. Не сумуй, кохана, усміхнись мерщій. Розмалюю тіні у етюд осінній, Розплету з мовчання радості мотив, Заховаю в ноти почуття безцінні, Щоб коханим серцем їх почула ти. Хоч приклеїть знову пізнє сонце вперто На конверти вікон марки самоти. Їх, як сум і втому, варто просто стерти, Як стираєш часом слід сльозини ти. Хоч тепер далеко я забрів від тебе, Та весніє пам'ять в довгих вечорах. Не сумуй, кохана, не журись, не треба. Розтрясемо смуток на семи вітрах. Притулю до серця, пригорну, як жінку, Рідну шестиструнку - посестру душі. Хай розтопить вечір втому, як сніжинку. Не сумуй, кохана, усміхнись мерщій.
Додав: nasvictor (10.03.2012)
| Автор: © Віктор Насипаний
Розміщено на сторінці : Насипаний Віктор
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1952 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): шестиструнка , Гітара , Насипаний Віктор
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.