Така доля
Пролетить пташка - десь у небі,
Зрідка крикну щось услід.
В житті нічого більш ніж нетреба,
Бо я лише самотній кіт.
Гірко, гірко жити в світі,
Скінчилося б усе це поскоріш.
Іде життя лиш до одної миті...
А йти по цвяхах - босоніж.
Невже все справді так погано,
Невже душевний голод мучить всіх?
Та ні, один я... Все задрало...
Не унікал, я просто псіх...
І хоч люблю дуже мову,
Люблю також дівчину.
Мав би тлумку я здорову,
Усе було б закінчено.
Лиш страшно мучусь через неї,
Невже сторінка скінчена?
Чи поділим ми колись із нею
Щастя, долю, ліжко, сина...
Та ні, звичайно ні ,
Не бути цьому, хто я?
Не чути кроків в тишині,….
Не йде кохана моя…..
21:26:10; 6.11.2007 року
| 
та
у Вас 
0
3. Любов до мови тут незрозуміло до чого 
до того ж у нашій половині світу депресія зараз -- чи не найпоширеніша хвороба.
