День закоханих православних християн 8 липня, а не 14 лютого

Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.

Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.

Петро був молодшим братом князюючого в Муромі князя Павла. Одного разу в сім'ї Павла трапилося лихо - по мані диявола до його дружини став літати змій. Вбита горем жінка про все повідала чоловіку. Князь велів дружині вивідати у лиходія таємницю його смерті. З'ясувалося, що погибель супостату "призначена від Петрова плеча і Агрікова меча". Дізнавшися про це, кн. Петро негайно зважився убити насильника, зважаючи на допомогу Божію. Незабаром на молитві в храмі відкрилося, де зберігається Агріков меч, і, вислідивши змія, Петро уразив його. Але перед смертю змій окропив переможця отруйною кров'ю, і тіло князя покрилося струпами і язвами.
Ніхто не міг зцілити Петра від тяжкої хвороби. Зі смиренням, переносячи муки, князь у всьому звертався до Бога.
Один з хлопців, посланих на пошуки лікаря, випадково зайшов в будинок, де застав за роботою самотню дівчину на ім'я Февронія, дочку древолаза (?). Після всіх розпитувань Февронія наказала слузі: "Приведи князя твого сюди. Якщо буде він щиросердим і покірливим в словах своїх, то буде здоровий!"
Князя, який сам ходити вже не міг, привезли до будинку, і він послав запитати, хто хоче його вилікувати. І обіцяв тому, якщо вилікує, велику нагороду. Февронія погодилася вилікувати князя при умові, що він на ній одружується. Петро пообіцяв одружуватися, але в душі злукавив: гордість князівського роду заважала йому погодитися на подібний шлюб. Февронія зачерпнула хлібної закваски, подула на неї і веліла князю вимитися в лазні і змазати все струпи, окрім одного.
Видужавши, Петро відмовився одружуватися на Февронії, і захворів знову. Князь повернувся до Февронії. Удруге він стримав своє слово. "І прибули вони у вотчину свою, місто Муром, і почали жити благочестиво, ні в чому не переступаючи Божії заповіді".
Після смерті брата Петро став правителем в Муромі. Бояри поважали свого князя, але дружини їх не злюбили Февронію, оскільки не бажали мати за правительку селянинку. Різні наклепи намагалися зводити на княгиню бояри, а одного разу збунтувалися і, втративши сором, запропонували Февронії, узявши, що їй завгодно, піти з міста. Княгиня нічого, окрім свого чоловіка, не бажала. Зраділи бояри, тому що кожний таємно мітив на князівське місце, і сказали про все своєму князю.
Петро, дізнавшись, що його хочуть розлучити з коханою дружиною, вважав за краще добровільно відмовитися від влади і багатства та віддалитися разом з нею у вигнання. Подружжя попвлило по річці на двох човнах. Недовгими були їх мандри, оскільки приїхали посли з Мурома, благаючи Петра повернутися на князювання.Бояри посварилися через владу, пролили кров і тепер знову шукали миру і спокою.

Петро і Февронія зі смиренністю повернулися в своє місто і правили довго і щасливо. Коли прийшла старість, вони прийняли чернецтво з іменами Давид і Евфросинія і благали Бога, щоб померти їм разом, в один і той же час. Поховати себе заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині. Вони померли в один день і годину, кожний в своїй келії. Люди вирішили, що недобре ховати в одній труні ченців і посміли порушити волю покійних. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, та двічі вони дивним чином опинялись поряд. Так і поховали святе подружжя разом біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, і усякий віруючий знаходив тут щедре зцілення.

Пам'ять благовірних Петра і Февронії відзначається 8 липня.