Чудеса Афону
Старець був сліпий, не добачав,
Він відлюдний подвиг тримав,
Та хтось скаргу, на нього написав,
Що до причастя він їжу приймав.
До владики позвали його,
Щоб повчив правилам його.
Є правила для всіх в монастирі,
Їх повинні виконувати всі.
В кімнаті секретаря була духота,
Сиділи люди, до владики – отця.
І старець теж на стілець присів,
Він зодягнути тілогрійку захотів.
Сонячне проміння через віконце,
Провело через кімнату сонце.
А старець зовсім не добачав,
Він думав, що шнурок провисав.
Повісив тілогрійку свою,
На промені, як на гіллю.
Всі жахнулись від чуда цього,
Що старець не відає чуда того.
Тут двері відкрились,
І голос секретаря,
Запросив старця,
До владики - отця.
Митрополит навчати почав,
Щоб їжу після причастя приймав.
Старець в суперечку не ставав,
Він повчання по наказу сприйняв.
Ту ввійшов секретар і на вухо,
Він розказав про в приймальні чудо.
І очі опустилися митрополита того,
Він з миром відпустив, чудотворця цього.
З повчань Паїсія Святогорця. (3 том).
Додав: nagornyjj (24.04.2016)
| Автор: © Володимир Михальнюк
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!
Nemo : Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...