Живіть та вірте в сни свої, Пророчі, пристрасні, веселі – Христос зростає на землі У бідній батьківській оселі.
Він добре знає злиднів смак, Смак ласощів його не вабить, Життю, що так буя в очах, Ніякий Ірод не завадить.
Учора в люльці немовля, Сьогодні хлопчик, вправний в бійках, А завтра – видний всім здаля Ставний високий парубійко.
Завжди усміхнені вуста, Хоч і живе у вічній скруті, Та в нім надія не вгаса, На хоч благенький, та комп`ютер.
Він стільки б усього здійснив, Поринувши у віртуальність, Та нащо мрій солодких сни, Коли з усіх боків реальність.
І батько Йосип вже старий, І люба матінка у злиднях – Щоб буть опорою сім`ї, Повинен вчинки мати плідні.
Том і засвоїв ремесло, Щоб не тужила більше мати, І відступило злиднів зло, Бо може всіх нагодувати.
Вдень вмілий тесля – хвалять всі, Замовники у довгій черзі, А ніччю бачить уві сні, Як із могил стають воскреслі,
А із небесних світлих врат Виходять янголи в шоломах, І юрбища услід біжать, І небеса у срібних дзвонах,
А він в хитоні золотім, Чи на престолі, чи на хмарі, І всі друзяки, що із ним, Звертаються до нього: царю,
Постань та мов – віднині ти В очах громади рівний Богу – Вкажи до світлої мети Апостолам своїм дорогу.
І він говорить, а слова, Мов літній грім над стиглим полем, І в них, мов в казці , ожива Надія давняя на волю.
Геть тиск колишніх засторог І віконвічний клятий примус – Єдиний цар, єдиний Бог, Єдине сонце – Божа милість.
Всім перед Богом в рівних буть, Серця тримати у любові, І хай колишня рабська суть Не затуляє гасла нові.
Та враз урвався сон один, І він у сон потрапив інший – Уламки брам, улпмки стін а навкруги панує тиша.
- Хто знищив все - він зпитав: Життя священе звідусюди? І відповідь такую мав: - Та звичайнісенькії люди.
Ти так іх пестив, так любив – Вони ж нікого не любили. Спочатку Каїн брата вбив, А потім інші інших вбили.
І ось нарешті вбили всіх І знищили усі споруди – Суцільний жах, суцільний гріх, І винні в тому тільки люди.
То ж ти їм воленьку вказав, Всі душі рабські сповнив шалом, І раб, що страху вже не мав, Встромив у ближніх люті жало.
Ісус прокинувсь, застогнав., Сидить у ліжку, в хаті темно… - Невже ж я марно всіх єднав, Невже ж страждав за всіх даремно?
Я ж бачив в їх очах любов, Я ж бачив янголську в них втіху… Хто ж повернув на зле їх знов, Хто відродив в їх душах пиху?
Невже ж без примусу нема Порядку у земному світі, Як поглинає все пітьма, І вік триває лихоліття?
Здригнувсь, на подушки упав І зажадав притулку в смерті, Та вмерти сину Бог не дав І дарував йому сон третій…
Усюди затишне тепло, В стосунках злагода панує – Він у човні, в руках весло, А у вітрило вітер дує
Петро з сіті тягає риб, Гнучких, мов змії, та блискучих, Іван на всіх ломає хліб, А Юда злий і балакучий
Казну рахує та собі Дрібні монетки з скрині цупить, Хоч добре знає: крім ганьби, Нічого він на них не купить.
Та це в майбутньому, а тут Не власні душі фарисейські. Здіймаючи придонну муть, Вирує море Галілейське.
Та міцно у руках весло Ісус тримає, щогла гнеться. О, скільки душ людських спасло Любові повне Боже серце!
Воно в породженні подій – Хай хвиля б`є, хай вітер дує… Спасе смн Божий всіх повій І всіх злиденних нагодує.
Сон третій канув, знов Ісус Прокинувсь в ліжку – світло тьмяне – Марія пісенькою з вуст Стрічає присмерк дня багряний.
Сокиру в руку… і пішов Щось лагодити, майструвати… Його волосся світлий шовк Перебирати любить мати, А він, соромлячись завжди, Пручається, немов хлопчисько. Без молитов, без ворожби Буває Бог від нас так близько,
Ми ж все вагаємось, чи він, Чекаємо чужих вказівок, А Бог, полагодивши млин, П`є квас із кульками радзинок.
Та й каже: хай із року в рік Млин працюватиме невпинно, Щоб в місті кожен чоловік Прогодувати міг родину.
Що сон, що яв – усе злилось… Я не прийду ніяк до тями, Та все ж із притчі виніс щось: Христос зростає поміж нами!
А ви його не проглядіть В життєвому хиткому вирі – Усіх без винятку любіть І з усіма живіть у мирі!
Хай зла негода дах зрива, Хай злива рветься крізь віконце – Душа надією жива, А є надія, буде й сонце!
Щоб не губитися в імлі, Не застрявати у халепах, Шукайте Бога на землі, А не чекайте Бога з неба!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1512 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
