Бовванів час і час розпусти, Дме вітер західний все дужче. Бентежить вись. Малогіллясте та кущаве Від суховію (у безслав’ї) Обличчям вниз. Не вбереглись дуби і клени, Квітчасті та вічнозелені Від верхосвищ. А содовій свистіти вміє, Летить на край цей буревієм. Град пробудись ! Зведись на ноги, древнє місто, Богатирів збери поспішно. Не покорись ! Пов’яне слава лісу, саду Від сухорлявості, від чаду, Коли змовчиш. І пропаде твоя калина, Лише будяччя і тернина Устелять гай. Бовванів час і час розпусти, Дме вітер західний все дужче. Бентежить вись. Явися, лицарю наш пізній, Княже відважний, богобійний. Не забарись.
бовва́н - ідол
|