Радуниця
Відстогнала втомлена гроза, Відгоріли полум*ям зірниці… Колоритно барвами в зіницях Не звібрує в променях роса. На хрести лягає жовта тінь, Мить останню спалює в повітрі… Дощ брехню з претензіями зітре, Як цілує попіл поколінь. Вчора був чи блазень ти , чи князь – Нині йдеш туди, де не вітають… Смуток біль викрешує по краю В час мовчань, висушуючи грязь. Перст кладеш на змучене чоло, Ніде погляд знічений подіти… Лиш сміються квіти, наче діти, Мов страждань у світі й не було. Кличуть хори траурні печаль… На вінці років зіграє нові Звершень плід мелодії любові, Спхнувши звук на хресну пектораль. Сріблом сльози зблиснуть на щоках – День розп*ятий спогадом на площі: Віддали до склепу найдорожче, Слід кого розтане у віках. Може ніччю якось на тижні Облетить з черешень білий дим… Сік життя дарується живим, Не зітерла пам*ять доки ближніх.
Додав: plomin (22.04.2015)
| Автор: © Стасюк Микола
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.