Весна звучала вже пташиним співом, Прокинувшись нарешті від зими... У в ніч таку багряним впавши світлом, Прогіркла смерть ввірвалася й у сни...
Палав Чорнобиль й смертоносні стріли, Диявольським прикинувшись дощем, Як вічне зарево, що попелом упало, Накривши все пекельності плащем...
Мов вічне пекло отворилось язиками, Що розплавляло і бетони, і граніт, Все на шляху безжально спопеливши, Людей й живцем тягнуло на той світ...
Роки ідуть, а гіркота зосталась Й до нині в кожнім серці ще живе, Той біль Чорнобелем тоді прорісши, На покоління з покоління перейде... 26.04.2020 #поезія_Іванна_Осос
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
