Літо - пізнання Бога,
літо гарячих сліз,
літо - уже якого
більше не буде...
Ніч. Довга, важка, тривожна
вогник його погас,
більше йому не можна,
вже не його
це час. Скрізь проникає вміло,
тлінними б’є крильми,
воно іти не хотіло,
мусіло щоб
піти. Тихо уста шепочуть,
знають, що не прийде,
знають, але так хочуть,
прагнуть
понад усе. Літа того п’янкого
змучена зве душа,
хоче його одного,
прагне його
тепла. На полотні у ночі
сіра, чужа стіна,
б’є сліпотою очі,
спрагою їсть
життя. Стало тепер без сенсу,
втратило всякий зміст,
спокій палить шаленство,
Ти - дивовижний
гість. Спогадом дай торкнутись,
мить побувати в нім,
в літо моє вернутись,
в його блаженство
мрій. В літо пізнання Бога,
в літо гарячих сліз,
в літо, уже якого
більше не стріну
тут.
| 
та
у Вас 
0
