| * * * Навчи мене, Боже, прощати,
 Звільни від кайданів образ,
 Від прагнень зловтіху пізнати,
 Від гострих отруйних фраз.
  Від жовчної стримай розмови, Від посмішки скривлених губ,
 Від жестів різких і нервових
 Й бажання точити зуб.
  За всіх ворогів помолюся І видихну: “не відімщу...”
 Коли ж я цього не навчуся,
 Ніколи собі не прощу.
 |