Божа Любов

За небокраєм тихий рай

Я вам сьогодні намалюю.

Нічого вам не пошкодую,

Усе, що є в Мені, віддам.

Я вам малюю кожний день:

То краски радісні, то хмурі.

Чому сумні ви і в зажурі,

Не чуєте моїх пісень?

Тремтіння голосу ясне:

Ось Я малюю для вас квіти.

Ви - найдорожчі Мої діти,

Я вас люблю понад усе.

Ось помазок хмарки жене

Над золотистими снігами,

Так Я б хотів, щоб бути з вами...

Чом ви не скажете про це?

Шумить зажурено вода,

Коли вас довго десь немає.

Побачить - радісно вітає

Із полохливого струмка.

То Я вам хмаркою явлюсь,

А дощ для вас - то Мої сльози,

Коли втомились ви в дорозі,

Над вами тихо Я проллюсь.

То Я вам сонечком всміхнусь

І візьму вас в Свої долоні,

Обвію вітром ваші скроні,

Промінцем лагідно торкнусь.

Ось Я малюю зірочки

І розкидаю їх по небі,

Щоб засипали ви веселі,

Мої ви любі малюки.

Чому ж не знаєте Мене?

Чому ви твердите: Не має!

І тяжко Дух в Мені зітхає,

Коли ви кажете таке.

І боляче стає Мені,

Коли Я бачу вашу зраду,

За мудру, за мою пораду,

Яку ви палите  в  вогні.

І затихає Божий глас,

Стає довкола тихо-тихо:

Чи то іде велике лихо?

Чи Він вертається до нас?