Віршую дерева У строфи безглуздих прогресій, Слова і акорди З паперу згрібаю у жмені. Недоспані ночі, Шляхом поминальних процесій, Виходять на «біс» І відходять в діряві кишені.
Крайнеба приходить Світлинами в рамах віконних, Мінздрав у цигарках Мішає тютюн та порох. Ховаються люди У норах залізобетонних, І вже невідомо напевно Хто друг, хто ворог.
Провітрений вітер Зриває вчорашні плакати, Натягнуті струни Не хочуть звучати без крові... Потоптано світу – Нема вже куди тікати! У серце впиваються Кулі свої-випадкові.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Складне зараз наше життя.