Разом з собачим холодом Рими влітають в голову Нові, але не новші… В наші з тобою відстані Осінь вплітає хтось… А дні Стали на вічність довші.
Поперек горла вулиці Автомобілі туляться У неживій колоні. Струни іскрять амперами З грифу і дотепер… А Ми – Зовсім вже телефонні.
Кнопка швидкого виклику Включить початок відліку Міжабонентських вражень… Знову піде по колу все І хтось дурнуватим голосом «Поповніть рахунок!» - скаже.
А мені сподобався вірш, як за змістом, таким двозначним і філософським, так і за формою. Не знаю, чи є таке слово "новші", але воно тут доречне і вважатиму його авторським. Чому б і ні? Тільки рима: "Відстані" - "а дні" зовсім "не новша", зробіть що небуть із нею, спасіть гарний вірш. Перші три рядки кожної строфи несуть якесь повідомлення, а останні три - ніби наслідки сказаного на початку. Цікавий задум! Останні два рядки вірша мають більше складів, ніж ті, із якими повинні римуватися. Думаю, якщо викинути "І", то зміст не зміниться. Вірш заслуговує, як на мене, на високу оцінку (авансом).
Підтримую Тамару. Але "новші" - це щось не дуже. На новотвір не тягне. Думаю, замінити його можна - видно, що автор вміє працювати зі словом і впорається з важким рядком. А загалом -
життя не вписується в рамки , слово часто бувають дивні , але саме головне що зрозумілі почуття яке плескається життям у словах
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
