Котилося колесо в срібній росі ,
Пожежно палав небокрай.
Народжувавсь ранок в цнотливій красі –
Земний нестривожений рай! Сюрчала у травах дрібна комашня ,
Вітаючи диво життя.
У цьому безмежжі міська метушня
Здавалась безглуздям буття... Тут душі святіли , стиралося зло ,
Любов і тепло воскресали ,
Душа оберталась на чистеє тло –
І боги по ньому писали!..
| 
у Вас 
0
