Зорі падають на вітер
і у безвість кануть.
Наші силуети тануть.
Ми - розкриті квіти. Нам непросто втамувати
безкінечну спрагу. Не розіб’єте ватагу
об надійні ґрати! Бо надійнішим є поклик,
що єднає в пісні
зверхність суджень, звуки грізні
і найтонший дотик.
| 
у Вас 
0
