Зустріч з другом

Я думаю пробачать нас дружини,

за ніч холодну без чоловіків.

За каву чорну і наливку з горобини.

Що до світанку музика і спів.

Платівка і приємний голос друга,

ще й «АББА» прикрашає цей момент.

Кордон державний, довга смуга.

Євразія великий континент.

Розмова вдвох торкнула ніжні струни,

вони бринять,несуть у далечінь.

Ми про невдачі і про посмішки фортуни.

Веселий сміх ,то сум на лицях,тінь.

Вершини які ми не подолали,

шукали довго не знайшли причин.

Не муляють брильянти і корали,

багатство наше- донька є, і син.

Про бій, і про глибокі твої рани,

Рубці душевні,і про весь «афган».

Що до сих пір вночі кричиш –«душмани»,

Солдатська доля,кров,кошарний стан.

І ми вже інші,ніби виправив осанку,

розпрямив плечі і набрались сил.

Тягар зняла ,ця сповідь аж до ранку.

Вернулось те,що що з часом розгубив.

10.10.09.