Незваний друг
Чого сумний
бродяга міста?
Розумні очі повні сліз.
Сліди нашийника –
намиста,
Домашній був, не
бачив ліс.
Зайди,
зігрій кістки
старечі,
Бо шерсть руда в
дірках від ран.
Це символічно
так, до речі,
Ти сам прийшов
під мій паркан.
Не бійся друг, клади
дві лапи,
Прописка в нас
тепер одна.
Обоє ми зазнали
втрати,
Лягай клубочком
вздовж рядна.
Не заважаєш тут
нікому,
Лежи у теплому
куті,
На двох розділимо
ми втому.
Смакуй кісткове
асорті…
18.10.10
|