ИДУ
Иду,срываюсь,падаю и плачу,
Иду смеясь,вставая и крича,
Всё оплатив,и получая сдачу,
Пытаюсь убежать от палача. Он жизни нашей вынес приговор,
В часах песочных падают мгновенья,
А смерть,как прирождённый вор,
Победы складывает в пораженья.
Мне не под силу их остановить,
Могу я лишь идти,и не иначе!
Пусть невозможно всё переменить,
Зато,на миг,я становлюсь богаче!
ТЕМНОЇ НОЧІ
Темної ночі
В полі блукала.
В полі блукала,
Зілля шукала.
Зілля шукала,
Та й не простого.
Зілля шукала,
Та й чарівного.
Плакало серце,
Долю благало.
Плакало серце,
Болю зазнало.
Нічкою в полі
Довго блукала.
Дивне чар-зілля
В кошик збирала.
Зілля чарівне
Серце врятує.
Сльози дівочі
Сушить-лікує.
Темної ночі
Чари літали.
Серце розбите
Знову збирали.
І шепотіли
В душу дівочу:
-Сльози,не горе!
Щастя пророчу!
Висохнуть сльози!
Хмари розтануть!
Новим коханням,
Долею стануть!
ЯК МУРКА СІРКА НАДУРИЛА
Рано-вранці біля хати,
Де Сірко надумав спати,
Вийшла Мурка погуляти,
Свою шубку причесати.
Задоволено муркоче,
І поснідати вже хоче.
В роті не було ні риски!
Тільки ж як дійти до миски?
Там Сірко собі лежить,
Робить вигляд наче спить.
Мурка хвостиком махнула,
І до хати знов гайнула.
Дуже молока кортить!
Що ж бідненькій їй робить?
І подумавши гарненько,
До комори шасть тихенько.
Знає добре хитра киця,
Що Сірку уранці сниться!
Ковбаса,м"ясце та сало!
Йому завжди цього мало!
Тому й требя хитрій киці
Ковбасу дістать з полиці.
Тягне скоро на поріг
Де Сірко уранці ліг.
Тільки ковбасу лишила,
Тут хазяйка йде до діла!
Як побачила картину!
Ухватилась за лозину!
Так Сіркові перепало!
Що не думав і про сало!
Ковбасу ж не викидать,
Краще Мурці вже віддать.
Мурка у дворі гуляє,
За метеликом ганяє.
Буде день у киці гарний!
Добре,коли труд не марний!
та
у Вас 
0
