Закарбована мить

Я – біг віків.

Я – плин тисячоліть.

Я – диво грай.

Я – крик !  Я– звук ! Я – мова !

Я  безпритульна єдність всіх причин,

Всіх починань згуртована основа.

Тут – повнота.

Я – інший.

Ще не звик,

До всіх звучань невимовного слова.

До усмішки – на тисячах облич.

До того, де ти – все, і де – нічого.

Ця мить минає.

 І перестає….

Згортається  у сутінки старого.

Але кортить вернутися туди,

Де щойно був  і не здобув  й  малого.

23.02.18