Пташина з твого серця піднялася
І
полетіла... До далекої зорі.
Від
кого ти? – питали. Від Наталі.
До
кого ти? До мрії, що вгорі.
Хіба
до неї можна долетіти?
Хіба
її ти зможеш там знайти?
Бо
не могли серця їх розуміти,
Як
можна не боятись висоти...
А
птах летить і ще летіти хоче.
Летить,
не опускає голови,
Бо
пам’ятає щирі, добрі очі,
Що
так просили: "Друже, долети!”
|